Країна розкоші прослалась підо мною, Вгорі — блакить ясна, тут — лиця
чарівні. Чому ж у дальній край так хочеться мені, Чом ще за дальшою я
плачу давниною?
О Литво! Шум лісів, породжених тобою, Миліший, ніж
Байдар всі солов’ї гучні, І більше я радів твоїй трясовині, Як цим
шовковицям з їх ніжною красою!
На лоні красоти, серед казкових
див, Чом лину серцем я до молодого ранку, До тої, що колись так ніжно
полюбив?
В краю, заказанім для мене, ти, коханко, Як ходиш по моїх
недавніх ще слідах, Чи згадуєш мене хоч іноді в думках?